Процесс переформатирования в Партии Регионов не будет понятен без ответа на вопрос: «А какова же собственно идеология ПР, и существует ли она вообще?»
После неудачи 2004 года проблема идеологии для «регионалов» встала крайне остро: им нечего было противопоставить ироничным уколам оранжевых о «донах-регионах» и пафосным обличениям в коррупции. Хотя сам социальный пафос не нов: КПУ тиражировала его 15 лет, и с ним уже даже как-то свыклись, перестали замечать. Но когда в 2004 году эти мотивы зазвучали от оранжевых, не так давно покинувших министерские кабинеты и никогда не покидавших бизнес, общественный резонанс получился другим, майданным.
Все вдруг осознали, что казавшаяся устаревшей риторика коммунистов имеет таки под собой основание, и социальные проблемы порядком поднакопились.
В результате с 2005 года «детская болезнь левизны» охватила всех, и эпидемия продолжается до сих пор. Партия регионов неожиданно объявила себя левоцентристской, после чего последовало личное хождение ее лидеров в народ, и полумифическая фигура Рината Ахметова обрела черты реального улыбчивого человека. В итоге возник имидж хотя и партии крупного капитала, но ориентированного на защиту национальных интересов и озабоченного разумным решением социальных проблем, что в сочетании с региональным патриотизмом позволило ей стать массовой партией.
Но главный недостаток любых левых лозунгов – это необходимость их, хотя бы какого-нибудь, выполнения: если мало делать для общества, то есть угроза, что на выборах победивших быстро сменит оппозиция.
Команда Януковича это почувствовала на собственной шкуре. Требование обеспечить лучшую жизнь «уже сегодня» на митингах и в демагогической полемике крыть нечем. Короткий срок правительства коалиции, к тому же при неблагоприятных условиях как вне, так и внутри страны, не позволила ПР создать предвыборный запас козырей, необходимый любому действующему правительству. А заявления ПР о своем профессионализме, даже подкрепленные статистическими цифрами Кабмина слабо впечатляют избирателя, по определению склонного скептически делить все победные реляции любого правительства на два. Недоверие к власти у нас всегда было высоко, особенно теперь, после повышения коммунальных тарифов.
Вероятно, именно поэтому в ПР и вызрела идея ее усиления путем включения в свой список ярких политиков из других партий бело-голубого спектра. Продолжением ее реализации можно считать прошедший 4 августа съезд ПР, который утвердил избирательный список партии. Помимо «регионалов» в нем оказались: Инна Богословская (Вече), Анатолий Кинах (ПППУ) и Нестор Шуфрич (СДПУ(О)).
Через данных политиков ПР получает возможность заручится поддержкой отдельных электоральных групп вне Донбасса, проникнув в традиционно «оранжевые» регионы. Наиболее весомым в этом контексте является отказ СДПУ(о) от участия в предстоящих выборах. Он открывает ПР вход в Закарпатскую и Одесскую область, где СДПУ(о) еще имеет некоторые базовые электоральные группы.
Представляется, что перспективным стало привлечение Богословской с ее интеллектуальным потенциалом и партией «Вече». Которая в 2006 году получила заметную поддержку в крупных городах.
А идея активного менеджмента от Богословской может внести в разговоры о профессионализме свежую струю, сделав их более понятными избирателю. Хотя в целом сама идея не нова. Она восходит к прорабам перестройки, звавшим здоровые силы общества к активности в рамках закона и взятию на себя роли его преобразователей по смутному плану: «можно все, что не запрещено». Но если у прорабов посыл был социально безадресным, то у Богословской он вполне конкретизирован, и направлен к менеджерам нижнего и среднего звена, мелкому бизнесу, интеллигенции и студенчеству. Именно под молодежь делался предшественник «Вече» – «Озимое поколение» на выборах-2002. Этим социально активным группам Богословская и предлагает стать новыми лидерами общества, преобразовав его в духе правового государства.
По сути, Богословская противопоставляет долгому пути постепенного карьерного роста в иерархических структурах государства и бизнеса схему быстрого карьерного роста от клерка до министра или директора компании для способных молодых людей. Если к идее Богословской добавить наглядный пример «СКМ» Ахметова и партресурс ПР, то выглядит впечатляюще, особенно для молодежи, озабоченной поисками престижной и хорошо оплачиваемой работы.
Этот посыл адресован активной молодежи, недовольной своим имущественным или социальным статусом, а также отсутствием возможности самореализации. ПР, устами Богословской, открывает им зеленую улицу, чем как ни парадоксально, вторгается в зону протестного электората БЮТ. Впрочем, как показывает статистика, социально активный слой редко превышает 20% населения.
Но эта идеология «Вече» не противоречит собственной позиции ПР, ориентирующейся на остальные 80% населения, которое в своих стремлениях к радикальным переменам не заходит, обычно, дальше ремонта в подъезде. Объективно, они дополняют друг друга.
Взгляды ПР на устройство общества вполне укладывается в схему социальных отношений, описанную в 1964 году левым философом Г. Маркузе в его критике идеологии Развитого Индустриального Общества США. Суть ее в том, что между гражданами США и правящими группами после второй мировой войны сложилось, так сказать, негласное соглашение, по которому правительство гарантирует им безопасность и регулярное расширение потребительской корзины в обмен на лояльность к системе и отказ от своей конституционной обязанности насильно свергать правительство.
Подобная схема отношений между обществом и государством действует в различной степени во многих странах, хотя нигде и не закреплена правовым актом. Не прописана она и в программе ПР, но обещания достойной жизни в обмен на голоса в 2004 и 2006 годах, вполне ей отвечают.
Но, отвечая на вопрос, поставленный в начале статьи, мы вынуждены отметить, что изменения идеологии ПР в канун нынешних выборов не происходит. Это, по прежнему, идеология крупного капитала, стремящегося к сохранению власти. Лидеры и спонсоры партии убеждены, что только обладание властью гарантирует сохранение капитала. Привлечение ограниченного круга партий-миноритариев в «общую корзину» связано с тем, что отсутствие предвыборных козырей делает неизбежной для ПР потерю (до 3-4% ) голосов на своем электоральном поле. Именно ее призвана компенсировать проведенная аккумуляция идеологий и партийных ресурсов.
ВВГ, что ты как старый еврей ( может ты и есть еврей) вопросом на вопрос отвечаешь.
Тебе конкретно был задан вопрос: приведи хоть пример для нас смертных, где бы чётко прослеживались положительные деяния партий НУ, БЮТ и прочей оранжевонационалистической блевотины во благо украинского народа и всей Украины ?
PS:ДА их просто нет. Нет и нет.
30.08.2007[09:39]Янукович
Виступ Прем'єр-міністра України Віктора Януковича у Верховній Раді України 27 червня 2007 року
Шановні народні депутати!
Перш за все, я хотів би всім вам подякувати за співпрацю, яку ми з вами маємо вже більше, ніж рік – після виборів 2006 року.
Уряд працює вже майже 11 місяців, без декількох днів. І сьогодні я проводив підсумкову прес-конференцію за перше півріччя цього року – воно вже закінчується, якщо врахувати ці вихідні, святкові дні. Якраз ці святкові дні є святом Конституції України, яка не виконується. На жаль.
Ми з вами теж повинні підбити короткі підсумки, тому що це результат не тільки нашої з вами співпраці, це практично результат роботи всієї держави, всіх трудових колективів, селян, робітників.
Тому я хотів дуже коротко, але повторити те, що я сказав на прес-конференції.
Нам з вами вдалося виконати антикризову програму, яку ми закінчили у минулому році. І завдяки цьому заклали фундамент стабільного зростання економіки.
Рівень зростання внутрішнього валового продукту практично з серпня минулого року склав близько 8%. Це більше, ніж вдвічі у порівнянні з 2006 роком, тобто, роботою минулого Уряду. До речі, наш Уряд за ці останні роки є рекордсменом – ми працюємо вже 11 місяців, а попередні уряди працювали відповідно 7 і 9 місяців.
Це, знаєте, такий гумор, як кажуть, зі сльозами на очах. Ми повинні відноситися відповідально до життя наших громадян, до нашої держави. Не може держава бути в такому стані, коли ніхто не знає, що буде завтра чи післязавтра.
Це вкрай негативно впливає на наші міжнародні відносини, ми це з вами добре знаємо, тому що той партнер, який є непередбачуваним, той партнер, якого важко зрозуміти – це партнер ненадійний.
Але нам вдалося за цей період часу переконувати наших партнерів в тому, що ми прагнемо до цивілізованих, світових правил гри. Ми переконали наших інвесторів, і завдяки цьому отримали довіру і 32% зростання інвестицій. Це чудовий показник, це знову ж таки, більше, ніж у два рази у порівнянні з таким же періодом 2006 року. А якщо взяти 2005 рік – це в 5 разів більше.
І це основа розвитку економіки. Ми з вами добре знаємо: якщо немає інвестицій, якщо не втілюються в життя новітні технології, немає зростання виробництва – немає економіки. До речі, зростання виробництва за ці півроку буде на рівні 12%. Це також чудовий показник.
Нам з вами вдалося ухвалити цілу низку рішень на основі зростання економіки і підвищення соціальних стандартів життя наших громадян. І одне з головних рішень, яке ми з вами прийняли, – це підняття рівня заробітної плати і пенсій тричі на рік.
Я сподіваюся, що у серпні-вересні буду вносити таку пропозицію: підняти третій раз на рік заробітні плати і пенсії для наших громадян. І в підрахунку ми отримаємо результат зростання заробітної плати і доходів на рівні 20-ти і, відповідно, 25-ти відсотків. Отримаємо, наприклад, підвищення заробітної плати вчителів і лікарів у 1,4 рази.
Це безпрецедентні кроки в історії нашої країни. І я хочу сказати, що це вдалося нам з вами зробити завдяки тому, що був створений ефективний механізм співпраці Уряду і парламенту. Це нелегка праця, і ми з вами добре знаємо, як і в цьому залі, і за його межами йшли дискусії щодо кожного закону. Як ми переконували вас у тому, що треба рахуватися з Урядом, який планує і виконує програму соціально-економічного розвитку України.
Ви добре знаєте, що Уряд з перших днів почав готувати Стратегію розвитку України на найближчі 5 років, і я хочу вам сказати, що ця Стратегія практично підготовлена. Вона передбачає початок системних реформ, які вкрай необхідні нашій державі, і які накопичилися за всі роки незалежності, і проводити які не було можливості.
Безумовно, перед тим як приймати такі доленосні рішення для нашої держави, треба проводити громадські слухання, треба, щоб всі політичні сили (не тільки ті, які представлені в парламенті, а винятково всі, у кого є бажання брати участь у цьому) брали у цьому участь. Нам треба отримати висновки міжнародних експертів – до речі, ми їх частково вже отримали.
Але цей процес може рухатися тільки тоді, коли є стабільна система влади, коли є стабільна ситуація в країні, коли влада об'єднано прагне до ефективної співпраці.
Таку систему, безумовно, нам з вами не вдалося побудувати, тому що було дуже мало часу. І наше з вами майбутнє буде залежати від того, наскільки нам це вдасться зробити найближчим часом. Тому що без розбудови ефективної системи влади країна не може жити. І в цьому ми переконалися з вами під час нещодавньої політичної кризи, наскільки у нас, як кажуть, все, куди не подивись, все тонко. А там де тонко – там і рветься. І політична ситуація була весь час вибухонебезпечною.
Чому ми пішли на такі кроки – я маю на увазі шлях подолання кризи? Перш за все тому, що ми відповідально ставимося до кожного свого слова і кроку. І тому що ми знали: якщо ми цього не зробимо, опозиція, яку об'єднав Президент і фактично її очолив, йшла і буде далі йти, як кажуть, шляхом без правил.
Нещодавно я мав розмову з однією дуже відомою людиною в нашій країні, і ми обговорювали з ним це питання. Він каже: "Коли в будь-якому виді спорту відбуваються якісь змагання, і якщо одна сторона грає за правилами, а друга без правил, хто матиме перевагу? Звісно та, яка грає без правил".
А, скажіть, будь ласка, в цивілізованому світі це можливо чи ні? Неможливо. Але ж Україна хоче будувати цивілізовану демократичну країну. Однак гасла, які проголошує опозиція, говорять про одне, а робиться зовсім інше.
Ми до цього вже з вами звикли. Але, безумовно, з цим погодитися неможливо. От в цьому, як кажуть, у нас різниця. Задайте сьогодні питання будь-якому європейському політику: скажіть будь ласка, є в такій країні, в якій політики діють такими методами майбутнє, та ще таке, як наміри претендувати на статус європейської країни? Вам скажуть: "Немає."
Я з багатьма політиками мав на цю тему розмову. Те, що спостерігається така тиша по відношенню до України, не означає, що цивілізований світ з цим погоджується. Це означає, що цивілізований світ має терпіння, має досвід. Як кажуть межі терпінню немає, але треба щось робити, щоб виправляти ситуацію.
А що треба робити? Безумовно, треба змінювати Конституцію. Якщо казати про майбутнє, треба створювати такі баланси противаг між гілками влади, які б дозволяли країні не допустити такої кризи, яку ми зараз з вами переживаємо.
І якщо говорити про майбутні вибори, ми повинні казати про мету, яку ми маємо досягти. Якщо ми досягаємо мети, що більше ніколи в нашій державі влада не буде заважати народу жити, а буде працювати на державу та народ, і ніколи не буде повтору таких, я сказав би, "африканських варіантів" (нехай це не ображає наших друзів), тоді доцільно це робити.
Тоді ми вийдемо з виборів сильнішими.
Я сьогодні на прес-конференції сказав, що в такій ситуації жити неможливо. Тому я висловив свою точку зору, коли підписував спільну заяву і сьогодні сказав на прес-конференції, і зараз кажу, що в такій ситуації неможливо далі жити, не проводячи дострокові вибори. Але дуже важливо, щоб ми проводили їх виключно в рамках Конституції, українських законів, і більше ніколи після цього не допустили повторення такої ситуації.
У жодній цивілізованій країні немає такого, щоб меншість диктувала більшості свою волю, і силою, лякаючи громадянським протистоянням, відвойовувала місця при владі.
Я вважаю, що головне слово, врешті-решт, повинен сказати український народ. І апелювати ми сьогодні з вами не можемо більше ні до кого. Тільки український народ повинен висловити свою точку зору і зробити висновки. А політики повинні зробити все, щоб у майбутньому цього не допустити.
Тому я, завершуючи свій короткий виступ, хочу сказати, шановні колеги, що ми з першого і до останнього дня були і будемо прихильниками розбудови сильної демократичної країни, в якій панують закони, Конституція і виконуються права людини. Це наш принцип, який ми будемо відстоювати і за яким ми будемо завжди жити.
І сьогодні я хотів би вам, шановні колеги, всім подякувати за нашу співпрацю, за можливість разом з вами будувати нашу державу і покращувати життя наших людей.
Дякую за увагу. До зустрічі.
29.08.2007[17:57]Українець - Ветерану
Цілком погоджуюсь. Наведу приклад, мій двоюрідний брат народився у Луцьку (за СРСР), але відразу його сім'я переїхала до Москви (тато у нього військовий). Так ось, приїхав він у серпні 2007 року до Луцьку. Його приємно здивувала вихованість та культурність людей, ніяких утисків російської мови (він розмовляє російською), та також рівень життя тут. Далі писати не буду, бо часу стільки нема та бажання також.
29.08.2007[17:03]Ветеран
27.08.2007[12:56]Ветеран
Наші південно-східні друзі завжди чомусь рахують, що ті, хто виступає за незалежність України є націоналістами та ототожнюють націоналізм та фашизм. Почитайте Леніна, що таке націоналізм, особливо пригнобленої нації. Зрозуміло, що більшість із вас цього не читав, але продовжує вірити в комуністичномі кліше про націоналістів. Скоріше с фашизмом схожий саме коммунізм. Яка між ними різниця? В першому випадку все робилось за для панування у світі одного класу - пролетаріату, а в другому - однієї нації - німців. Все інше як два чоботи пара - концтабори, масові винещення не тільки політичних супротивників й взагалі підзрілих, а цілих народів, агресія проти сусідніх держав тощо. Націоналізм, як політична течія, нічого цього не передбачає. І взагалі суто націоналістичних партій в Україні дві - ВО "Свобода" та КУН. Але я б не вважав ВО "Свободу" Тягнибока націоналістичною партією, а тим більше фашистською, вона скоріше за все - шовіністична партія.КУН - сповідує поміркований націоналізм. У той же час ні КУН ні "Свобода" не мають фактично жодної підтримки в народі.
Й не вірте червоній та російській пропаганді, що на Західній Україні живуть одні націоналісти й католики. Не вірте, що там нетерпимо ставляться до російськомовних людей. Там живуть якраз демократично настроєні, толерантні, гостинні, щирі та набожні люди, які вірять у єдиного Бога Ісуса Христа. Так, є там Греко-католицька церква, але більшість приходів є православними, причому всіх трьох гілок (УПЦ МП, УПЦ КП, УАПЦ). І хай вас не вводить в оману назва \"греко-католицька\". Адже католицька вона тільки тому, що ієрархічно підпорядкована Папі Римському. По суті вона теж є православною церквою - грецькою, тобто всі обряди в ній здійснюються згідно православних канонів. І в кожному населенному пункті мирно уживаєтюся й греко-католики й православні. А чого їм ділити на відміну від наших політиків? Побувавши у багатьох регіонах України, можу з відповідальністю констатувати - найкраще, найбагатше і найзаможніше люди живуть саме на... Західній Україні! Ось тому вони й хочуть в Європу.
Хочете пересвідчитись на власні очі - приїзджайте до Галичини або Волині, й все побачите.
29.08.2007[16:08]ВВГ - Настоящему патриоту
Р.S. Кстати, сначала я бы хотел, что именно ты привел хоть один пример, где бы чётко прослеживались положительные деяния КПУ во благо украинского народа и всей Украины. Ибо я подумал и ничего путнего не вспомнил. Напомни, а?
29.08.2007[16:03]ВВГ - Настоящему патриоту ( пока без оскорбления) и Украинцу
Настоящему патриоту. Внимательно читай мой пост. Я в нем ни КПУ, ни СПУ вообще не упоминал. И о ПР я ничего плохохо, по моему, в нем не написал, я просто проанализировал и оценил расклады в списках кандидатов в депутаты, а также сделал вывод, что в новой ВР может быть никем непрогнозированная коалиция.
Не упоминаются у меня в посте и оранжевые с националитстами. Националистических партий у нас в Украине вообще всего то раз-два и обчелся. И более-менее существенного влияния они на нроад не имеют, в т.ч. кстати и на Западе Украины. Или ты причисляешь к националистам всех, кто отстаивает независимость и суверенитет Украины, кто против второго государственного языка? Но это все не признаки национализма, это нормальный патриотизм. Впрочем национализм и патриотизм, можно сказать, синонимы.
Украинцу. Кстати, ты заметил, что только сторонники регионалов, если у них не хватает аргументов, начинают пужать всех гражданской войной и расколом Украины. И началось это еще с Северодонецка. И еще, между ног - в утробе матери - мы были все, независимот от политической расскраски. Но вот ПР вместо того, что бы улучшить жизнь уже сегодня, загнала свой электорат наглым образом в жопу, обманув по всем статьям. А может вам там нравиться?
29.08.2007[15:06]Мормон
ПР-бандиты. В нормальной стране они бы были не в политике, а тюрьме...
29.08.2007[14:44]Украинец
В списке Партии регионов уважаемый мною законник,бывший "помаранчевый",Сергей Головатый.Человек,который глубоко разочаровался в Ющенко и его команде.Почему же он не в БЮТ? Почему Кинах не в БЮТ?-да потому-что в НУ и в БЮТ одна и таже публика.Жополизы и демагоги.Для них-закон не писан.Они живут "духом" закона.Только от этого "духа"
смердит гражданской войной и расколом Украины.
Это не политические силы-это трясця на широко расставленных с лева на право ногах.А вы-помаранчево бело-менструальные-между этих ног.
29.08.2007[11:30]Настоящий патриот - ВВГ ( пока без оскорбления)
Вот читаю твой пост и делаю вывод: КПУ, СПУ, ПР – партии паразиты, кровососы уничтожающие Украину. А вот оранжевые и националистические партии – это спасители и созидатели.
Так вот приведи хоть пример для нас смертных, где бы чётко прослеживались положительные деяния во благо украинского народа и всей Украины ?
29.08.2007[11:21]ВВГ
Да кадровые изменения в ПР все таки есть. Ахметов, договорившись с Ющенком, усиливает свою групу в партии. Так, за бортом следующего созыва останется группа людей покойного Кушнарева. Среди них бывший начальник харьковской милиции, генерал МВД Гусаров — близкий друг Кушнарева и напарник по охоте. Вместо 160-го места в 2006 году он получил лишь 209-е. Еще меньше шансов у Исаева, в прошлом начальника харьковского метрополитена, который сам говорил, что именно Кушнареву обязан своим депутатством (218-е место против 131-го в прошлом году). Практически лишены шансов пробраться в Раду нардепы Петросов (246-е место) и Кривцов (240-е место), который руководит харьковским отделением партии. Оба они также считались близкими к Кушнареву. В то же время в проходной части остался Шенцов, участник охоты, на которой был убит Кушнарев. Кстати, это он после инцидента утверждал, что слышал не один, а несколько выстрелов (???).
Еще одна тенденция — в третью сотню были передвинуты руководители нескольких областных отделений Партии регионов в западных регионах. Глава Тернопольской областной ячейки Муц «скатился» со 159-го на 206-е место, Романюк, глава Черновецкого областного отделения партии, — со 148-го на 207-е место, лидер падения — львовский руководитель партии Радзиевский, переместившийся со 157-й на 257-ю строчку списка. Такие ротации можно оценивать либо как наказание за недостаточную подготовительную работу, либо как мотивацию областных лидеров обеспечить больший процент, чтобы самим пройти в Раду.
Между тем, депутаты, чьи имена напрямую связывают с фигурой Ахметова (в том числе выходцы из фирмы «Люкс» или клуба «Шахтер»), остались в проходной части списка. Вместе с новичками крыло Ахметова в новом списке партии составляет более 30 человек. Это только верхушка айсберга — люди, которые работали либо были связаны со структурами, подконтрольными Ахметову и Колесникову.
Бытует мнение, что Ахметов изначально был нацелен на контроль над половиной будущей фракции. И именно он в Партии регионов был заинтересован в досрочных выборах, чтобы при составлении нового списка усилить свое влияние. В V созыве под его влиянием была приблизительно треть депутатов. Остальная часть была ближе к Клюеву. О таком разделении может свидетельствовать количество подписавшихся «регионалов» (126 из 186) за проведение внеочередной сессии парламента.
Ой, чует мое сердце, что в новой ВР будет нетрадиционная и никем непрогнозированная коалиция!
Использование материалов сайта разрешается при условии ссылки
(для Интернет-изданий - гиперссылки http://vovremya.info) на "Вовремя.info".
Редакция не всегда разделяет мнения авторов и несет ответственность лишь за уровень дискуссии.